У стінах прекрасної, нашої школи,

Де повниться слово сердечним теплом,

Де вперше доводиться з’їсти пуд солі,

Де вчать, в чім різниця між злом і добром.

Де радість і сум, і життєві тривоги,

Знаходять для серця відверту струну,

Звідкіль витікають у всесвіт дороги,

В непізнаний світ – у людську цілину.

Де вперше відкрилась дорога пізнання,

Де духом і тілом мужніють серця,

І де народилось велике кохання,

Любов до народу – не має кінця!

Хай пройдуть роки й невпізнанні дороги,

І дальні краї може нас розведуть,

Та попри проблеми і всякі тривоги –

Ми рідної школи не зможем забуть.